Один дотепний службовець англійського суду говорив: щоб приховати брехню, досить закрити очі і заховати руки. Справа в тому, що словами передається близько 20% інформації. Решта – без слів або, як кажуть психологи, невербально, – за допомогою рухів тіла, жестів, міміки, інтонації, емоцій. Невербальні сигнали спонтанні, несвідомі і, на відміну від слів, завжди щирі.
Вважається, що жінки краще розшифровують мову жестів, ніж чоловіки, а діти – краще дорослих. Це так. Дитина мислить образно. Вся інформація сприймається нею через відносини, а не через слова. Тому добра посмішка, підбадьорюючий теплий погляд, ласкавий дотик і приємне погладжування рукою скажуть дитині більше про вашу любов, ніж усі слова. Ще до того, як дитина починає розуміти мову, вона бачить нахилене до себе обличчя матері, яка посміхається їй, ніжно торкається. Вона сприймає її емоції на несвідомому рівні без будь-яких слів. Діти «вбудовуються», адаптуються до нашого світу невербально.
Невербальні гри потрібні для розвитку уяви, для вдосконалення дрібної і великої моторики. Намагаючись щось пояснити мовою тіла, виразом обличчя, пантомімою, дитина «приміряє» на себе різні людські емоції, почуття, тим самим вчиться співпереживанню, співчуттю або, як кажуть психологи, емпатії. Розвивається емоційний інтелект. Невербальні ігри навіть використовуються для лікування неврологічних захворювань і психологічної корекції.
Зараз продається величезна кількість книг, спрямованих на розвиток мовлення. У приватних дитячих центрах і державних садках проводяться спеціальні заняття для цього. Є заняття з розвитку невербального спілкування для дорослих, які навчають мови жестів, поз. А ось дитячі невербальні гри ви практично ніде не знайдете. Ми вам пропонуємо заповнити цей недогляд.
Гра «У країні глухих»
Онук ніби прийшов до бабусі, яка вже старенька і погано чує. На питання бабусі онуку доводиться відповідати мовою жестів. Можна моделювати ситуації: онук може прийти з двору, з лісу, з дитячого садка, з кіно, з дня народження.
Гра «Я і дід, я і ріпка, я і Жучка, я і внучка»
Дорослому потрібно попросити дитину, щоб вона розповіла якусь відому невеличку казку (наприклад, «Ріпка») від імені героїв: то басом як дід, гавкотом як Жучка, то писком як миша. Можна використовувати будь-які короткі казки. Інший варіант цієї гри. Нехай дитина зобразить пантомімою героїв обраної казки, намагаючись передати їх характер. Можна обговорити з малюком характер зображуваних героїв.
Гра «Оживи картину»
Для цієї гри заздалегідь приготуйте мальовничу картинку з річкою. Дорослий каже: «Доторкнися уявною чарівною паличкою до картинки і оживи її. Відчуй запахи і розкажи про них, почуй звуки, розкажи про них, доторкнися до предметів, дерев, трави. Розкажи, які вони на дотик». А потім нехай паличка перенесе дитину в ті місця картинки, які не увійшли на полотно: вліво, за картину, вправо, вгору, вниз. Нехай дитина пофантазує, що там. Не забудьте після гри вийти з картинки, закривши її чарівною паличкою.
Гра «Кому трон, кому табуреточка»
Запропонуйте дитині зобразити пантомімою характер того, хто сидить і його почуття:
а) Князь на троні (владність, суворість, гідність);
б) Попелюшка на лавочці (скромність, смиренність);
в) Розбійник в лісі на пеньку (злість, лють, очі блищать, точить ніж);
г) Бабуся в кріслі (втома, доброта, спокій);
д) Красуня на стільці (елегантність, впевненість у своїй красі і привабливості, з посмішкою ловить захоплені погляди).
Гра «Хто – хто в коробочці живе, що – що в коробочці лежить?»
Плем’я «мовчунів» сидить біля багаття. Кожен по черзі дістає з коробочки уявний об’єкт: то пташку, яка одразу відлітає з руки; то вужа, який вислизає; то гаряче вугіллячко. У цій грі говорити не можна. Решта членів племені повинні здогадатися – що кожен дістав з коробки.
Гра «перетворюсь-но я на праску»
Дитині треба перетворитися на побутові прилади і зобразити: розпечену праску, стареньку пральну машину, бадьорий дзвінок будильник, розривається від дзвінка телефон, настільну лампу.
Гра «Котик ходив, хвостиком водив»
Підберіть 6-7 предметів: шматочок вати, шматочок хутра, пензлик для малювання, шматочок поролону, смужку паперу, скляний флакончик, дерев’яну паличку, шматочок тканини. До гри діти дивляться на предмети, чіпають їх. Дорослий називає предмети. Діти закривають очі, дорослий торкається і ласкаво проводить по руці від кисті до ліктя або по нозі, від стопи до коліна, або по щоці дитини. Дитина повинна дізнатися і назвати предмет. Ця гра позитивно діє на здоров’я дитини, знімає напругу, дратівливість, тривожність. Гармонізує відносини з дорослими.
Гра «Ох, нелегка це робота»
Дитині пропонується взяти стільчик і по команді дорослого нести його то як легку квітку, то як цуценя, то як мішок із золотим скарбом, то як відерце, повне по вінця води. Необхідно зобразити, як треба рухатися в кожному випадку.
Гра «Шепіт, шепіт, шепіт, хто шепотів тобі, друже?»
У цю гру можуть грати одразу декілька людей. Вибирають з гравців ведучого. Йому зав’язують очі і ставлять на порозі. До нього підходить хтось з гравців і шепоче щось на вухо, а ведучий повинен відгадати, хто йому шепоче. Якщо не відгадає, то йому шепочуть по черзі всі інші, поки він не вгадає.
Гра «Мавпочка і дзеркало»
Дорослий зображує мавпочку, а дитина – дзеркало, яке повторює всі гримаси дорослого: надуває щоки, округлює рот, витріщається очі, звужує очі, морщить лоб, піднімає брови, розтягує губи в тонку смужку (рот до вух).
За матеріалами www.pumbr.ru
Comments are closed.